Главная страница

 

ДОМ
ИНФОРМАЦИОННЫХ ТЕХНОЛОГИЙ

Информатика и программирование
Информационные технологии
Компьютерные сети
Информационная безопасность
Как заработать в сети Интернет
Информатика и программирование
Операційна система Windows
Текстовий редактор Word
Редактор електронних таблиць Excel
Мова програмування Pascal
Язык программирования Pascal

Теоретичний матеріал за темами:

1.              Загальні вказівки

2.              Програмування лінійних структур, обчислення арифметичних виразів

3.              Програмування розгалужених обчислюваньних процесів

4.              Програмування циклічних обчислювальних процесів

5.              Обробка текстових даних

6.              Використання типу Record

7. Використання підпрограм

8. Організація модулів

9. Робота з файлами

10. Використання динамічних змінних

  return_links(); ?>

Copyright © Евгений Литвиненко, 2007
Использование без разрешения автора запрещено

ЗАГАЛЬНІ  ВКАЗІВКИ


Алфавіт – це сукупність символів, які можна використовувати в мові. Для мови PASCAL - це такі символи: A,B,…,Z; a,b,…,z, _ (символ підкреслення), 0,1,2,…,9.
Спеціальні символи: +  -  *  /  =  <  >  .  ,  ;  :  @  ‘  (  )  [  ]  {  }  #  $ ^. Символ “проміжок” ніяк не визначається, це “пусте місце” між якими-небудь конструкціями.
За допомогою символів алфавіту можна складати різноманітні конструкції: постійні, змінні, оператори тощо.
Постійна величина (константа) не змінюється в процесі роботи програми. Є декілька видів констант.
Числові константи – цілі та дійсні.
Приклади цілих констант:

      158                  -65                 38456

     Дійсні константи можна записувати одним з двох способів:

1)  24.865                     -0.36
2)  0.24865Е+2             -0.36Е0

     У цілій константі немає ні крапки, ні коми, а в дійсній константі записується так звана десяткова крапка (а не кома).
Символічна константа – це один символ у лапках.
Приклади:

 ‘a’                       ‘+’

     Рядкова константа – це послідовність символів в лапках, наприклад:

 ‘Купуйте IBM PC AT’

     Логічні константи визначаються словами True та False, відповідно “істине” та “хибне”.
Важливими елементами кожної програми є змінні. Змінні визначаються ім’ям, яке починається з букви, може мати в середині цифри та знак підкреслення. Великі та малі букви в іменах не розрізнюються.
Приклади:

 A        Xsum         Kilkist         Rik1999        Dunamo_Kuev

Довжина імені може бути, яка завгодно, але транслятор “розуміє” тільки перші 63 символи.
Змінна одержує та змінює (може і не змінювати) своє значення в процесі роботи програми.
Кожна змінна повинна бути описана на початку програми після слова Var. При цьому вказується тип змінної. Для цілої змінної всі типи наведені в таблиці 1.   

Таблиця 1 – Типи цілих змінних

Тип

Діапазон

Розмір в байтах

Byte (коротка ціла без знаку)

0…255

1

Shortint (коротка ціла із знаком)

-128..127

1

Word (ціла без знаку)

0…65535

2

Integer (ціла із знаком)

-32768..32767

2

Longint (довга ціла із знаком)

-2147483648..
2147483647

4

Всі можливі типи дійсної змінної наведені в таблиці 2.

Таблиця 2 – Типи дійсних змінних

 

Тип

Діапазон

Кількість цифр

Розмір в байтах

Real (дійсний)

10-39  -   1038

11  -  12

6

Single (одинарна точність)

10-45  -  1038

7  -  8

4

Double (подвійна точність)

10-324  -  10308

15  -  16

8

Extended (розширена точність)

10-4951  -  104932

19  -  20

10

Стандартний тип для дійсної змінної – Real. На відміну від інших мов програмування в системі PASCAL треба обов’язково описувати всі змінні на початку програми.
Приклад:

Var  A, B: Real;
              X: Double;
              I, J, K: Byte;
              M: Integer;

     Для описування символічних змінних вживають слово Char, рядкових - String, логічних – Boolean.
Найбільша довжина рядку – 255 символів, у квадратних дужках вказують довжину для конкретної змінної. Якщо довжина не вказана, то автоматично  береться найбільша – 255.
Приклад:

Var Z, Buk, Sim: Char;
        Str: String [20];
        S: String;
        Q, R: Boolean;

     Обробка даних виконується в виразах та операторах присвоєння. Оператор присвоєння має загальний вигляд:
А := В;
де А – проста або індексована змінна,
В – вираз.
Під час виконання оператора спочатку обчислюється вираз, а потім результат присвоюється змінній А. При цьому повинна бути сумісність типів за присвоєнням. Існує багато випадків сумісності типів, головні з них такі:

  • А та В являються цілими типами та значення В попадає в діапазон значень А;
  • А та В – дійсні типи та значення В попадає в діапазон припустимих значень А;
  • А – дійсний тип, а В – цілий (але не навпаки);
  • А та В – рядкові дані;
  • А – рядок, а В – символ.

Приклади операторів присвоєння:

Var A, B, C: real;
       I, J, K: integer;
        R1, R2: string [20];
        S1, S2: char;
…………………………
      K:=I div J;
      C:=A + B/2;
      R1:= ‘текст’;
      R2:=R1;
       S1:=’*’;

Copyright © Eugene, 2007
e-mail: webmaster@ITDom.info
Rambler's Top100 Рейтинг@Mail.ru